Головна
WWW.INLIT.COM.UA
Інша література  
Інша країна
Інша політика
Iнша культура
Інша музика
Інший театр
Інше кіно
Форуми
Блоги
 
Головна
Новини
Анонси
Події
Галерея
Про нас
Проза
Поезія
Рецензії
Статті
Інтерв'ю
Бібліотека
статистика

Роман ЖАХІВ. Лілея і Роман Жахів

 

 

Автор про себе. Народився у Чернівцях 17 квітня 1969 року. Фах – філолог; соціальний статус – нероба; покликання – письменник. Українець.

 

Макс НЕПОРАДА. «Під шафе» на березі Дніпра

 

Автор про себе. Народився о 3 ранку у понеділок 17 жовтня 1983 року у кременчуцькому пологовому будинку на Полтавщині. Пам’ятаю, як одразу ж неприємно блиснуло в очі сонце, тобто світло лампи, а потім з цього світла з’явилася щаслива мармиза і радісно вигукнула: «Мамаша! У вас мальчік!». Ця щаслива мармиза зараз уже головлікар пологового будинку. Я коли бачу в газетах  її світлину, мимоволі здаюся в полон ностальгії.

 

Сана ПРАЄДГАРДЕНССОН: «Засмучений равлик товче й руйнує країни…»

 

 

Про автора. Мешкає в Запоріжжі. Член літературного клубу «99» та літературної групи «Сталкінґ хронотвору». Друкувалася у альманасі «Нова проза» (№6), запорізькій періодиці.

 

Вічне повернення Романа Скиби

 

 Скиба Р. С. П’ятизнак, або Життя і нежить. Поезія. – Львів: Апріорі, Київ: Маузер, 2008. – 292 с.

 

 

«Хто прокинеться першим, збагне, що вертатись - клопіт», - так починається поезія Р. Скиби «Одіссея-2000», яка відкриває останню з п’яти збірок, що склали його нову книжку зібраного «П’ятизнак, або Життя і нежить». Очевидно, сам поет якнайкраще знає, наскільки це клопітно – вертатись, але, тим не менше, таки робить це знову і знову, хоча й стверджує: «Я не хочу вертатись першим, / Бо із перших росте трава». А проте – «Повертається плазма у жерла загаслих вулканів…»

 

Юлія КОВАЛЬОВА. Аутодафе

 

Про автора. Народилася 9 липня 1982 р. Львівянка, за фахом міжнародник-політолог, випускник ЛНУ ім. І.Франка. Працює у сфері Public Relations, також займається перекладами англійської та шведської мов. Пише вірші та прозу з дитинства, друкується у літресурсах в Інтернеті. Захоплення: сучасне мистецтво, альтернативна музика, психологія, подорожі.

 

Андрій ШАШЕНОК. Бурса

Автор про себе. Книг наразі не видавав, натомість видали йому – паспортну книжечку. Згідно з цим потішним документом народився 29 листопада 1987 року, і поки що ніхто цього вельми точного факту не спростовує. Живе у Хмельницькому і на даний час постійно відвідує заняття в місцевому університеті, звідки виносить переважно не знання, а теми для своїх творів. Писати його навчили бабуся і перша вчителька, десь в 1993-му, а півтора десятка років потому старший брат Денис переконав його, що знання алфавіту деякою мірою зобов’язує людину, в результаті чого з’явились, зокрема, нижчеподані оповідання, які згодом стали частиною неопублікованого роману.

Хронічно не любить мобільних телефонів, але що ж поробиш. Бажає всім читачам приємного прочитання, доброї ночі й смачного.

 

Життя ожини

Євгенія Найчук. Життя ожини. – Полтава: Полтавський літератор, 2006. – 60 с.

 

 Що ми знаємо про ожину? Ну, принаймні з довідника дізнаємося, що ожина – це кущ, пагони, якого всипані колючими шипами із соковитими та трохи кислуватими на смак плодами.

  Мова ж ітиме тут не про ожину як суб’єкт рослинного світу, радше світу духового, світу невидимого і всуціль (внаслідок) ірреального. Але разом з тим, переплетеного магічними паралелями з тим першим, що є його невід’ємною часткою, ніби інтерпретацією, продовженням вже  у зовсім іншому вимірі…

 

Діма КНЯЖИЧ: «Поміж нами свічкується тиша, понад нами шулічить пітьма...»

 

Автор про себе. Немає жодного сумніву в тому, що я народився. Свідчити може запис у метричній книзі. Ну що ж, народився, виростав, дитячий садок, школа (краще не згадувати проти ночі, бо ще насниться), університет, істфак, аспірантура… В школі трієчник, в універі відмінник. Хрестоматійний лінтюх, жахливо несамостійний, маю довгий ніс, який пхаю в усі й усякі справи. Загалом скромний, але іноді задираю носа. Та це швидко минається. Вважаю, що якщо всміхнутися світові – він завжди всміхнеться тобі у відповідь.

 

«Країна мрій»: літературний ракурс

 

 

От і відгомоніла цьогорічна «Країна мрій». Вп’яте. Сподіваємося, усім, хто там побував вражень вистачить на цілий рік. Ну, а тим, кому потрапити туди не вдалося, радимо: наступного року не пропустіть – обов’язково вдягайте вишиванки, рюкзак на плечі і вперед у «Країну мрій»!

 

Говорити про головне (Навздогін ювілею Михайла СИДОРЖЕВСЬКОГО)

Михайло Сидоржевський уміє говорити про головне. Що не кажіть, а ця риса в наш час рідкісна, а може, й унікальна. Бо час нині такий, коли говорять усі – і часто, як то кажуть, без просипу, – і кожен править своє. Хто крикне голосніше, нахабніше, верескливіше, дурніше – того й почують. Хто при цьому ще й плюне комусь межи очі, або скрутить «вишукану комбінацію з трьох пальців», або матюкнеться, або відригне, або зробить ще щось непристойне чи ідіотське – того почують тим паче. Попсня, ґламур, мода, брязкальця й блискітки – що в політиці, що в журналістиці, а що вже й у літературі… У цьому гармидері – бардаку – треба мати не лише розум, а силу духу, характер, талант і – мужність, щоби говорити про головне. Не репетувати, не корчити з себе невідь що, а просто собі спокійно, наполегливо, вперто – говорити. Михайло Сидоржевський говорить саме так – і ті, хто ще не втратив здатності слухати, його чують.

 
RSS-матеріал

Редакторська колонка

Полотна також не горять

 

Повернення генія: Сергій ЛЬВОВ. Замок

 

Анонси

Фестиваль «Шешори-2008»

 

12-14 ЛИПНЯ

Вінницька обл., с.Воробіївка

 

Різне

JENNIFER LOPEZ STRIPPING

JENNIFER LOPEZ STRIPPING

 
Footer