Опубліковану нижче поезію відомий поет, бард і журналіст Кирило Булкін прочитав 14 серпня 2008 року в Києві біля пам’ятника Шота Руставелі на мітингу-реквіємі, присвяченому невинно убієнним громадянам Грузії. Вважаємо, що такої правди, сили та внутрішньої енергетики текст має знати якомога більше людей. Особливо хотілося б, щоб його читали-перечитували прості росіяни – пересічні мешканці міст і сіл, які, сподіваємось, також розуміють, що будь-яка війна – це велике зло. 

 

 

Кирил БУЛКИН. Россия

 

Распростерлась на карте во всей срамоте,

не оставив раскаянью шанса...

На каком мне, Россия, распяться кресте

за твое неизбывное чванство,

за вселенскую спесь, за великую речь,

что вместила злодейство и гений,

разорённый Кавказ, рассечённую Сечь,

кровь народов и боль поколений?

Мне не выровнять чаши на этих весах,

всею жизнью не вымерять меры...

Не досталось мне места в литовских лесах

и в отрядах Степана Бандеры.

Не разжечь мне костров, на которых сгорят

твои вечные, Русь, атрибуты:

безоглядная вера в святого царя

и слепая отчаянность смуты,

и претензия мнить себя пупом земли,

и по трупам идти, как по вехам...

Умали меня, Господи! Перемели

в жерновах двадцать первого века!

Дай в огне иль на дне заплатить по счетам,

но позволь, чтобы вместе со мною

в Лету канула русской гордыни тщета,

что века помыкала страною.

...А пока все по-прежнему. Явь, словно сон.

Сласть – народу. Эфиры – кумирам.

Третьим Римом назвавшись, второй Вавилон

тянет щупальца власти над миром.

 

 

Мітинг-реквієм розпочався мистецькою акцією в підтримку грузинського народу. Свої вірші прочитали українські поети Анатолій Дністровий, Сергій Пантюк, Роман Кухарук, Влад Волочай, Юлія Рій, Богдан-Олег Горобчук, Олекса Губський, Олег Короташ, Вікторія Осташ, Олександр Сопронюк, Кирило Булкін, який також виступив як бард та інші.

Прочитавши вірші, кожен поет клав і підніжжя пам’ятника Шота Руставелі червону троянду, віддаючи шану великому грузинському поету, та висловлюючи, таким чином, підтримку братньому грузинському народу, який став жертвою військової агресії з боку сусідньої Росії .

 

 

«Дай Боже, щоб кров проливалась настільки, наскільки можна вколотись шипами троянд, даруючи їх своїм коханим. Однак, ми всі хочемо одного, -  щоб ніколи не проливалась кров невинних людей, як це зараз відбувається в Грузії», - сказав поет і модератор заходу Сергій Пантюк символічно, на його думку, поранивши долоню трояндою, коли покладав квітку до пам’ятника.

У заході також взяли участь представники грузинської громади в Києві та польської діаспори. Апогеєм мітингу стала панахида за загиблими під час війни на Кавказі.

 

 

 

 

 

   

  

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

  

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

    

  

 

 

  

 

 

  

 

 

 

 

 

  

 

 

  

 

  

 

  

 

 

 

 

 

 

 

  

 

 

 

На фото:

2) Кирило Булкін; 3) Відкриття мітингу-реквієму. Андрій Юсов, співкоординатор Громадянського Комітету «Кавказ без війни»: «Шота Руставелі жив і творив тоді, коли Грузія вже була державою, а про Росію ще ніхто й не чув»; 4) завжди суворий Олекса Губський; 5) «наймолодший український поет» Влад Волочай; 6) поетеса Юля Рій; 7) панахиду провели священики Української Православної Церкви Київського Патріархату; 8-9) учасники мітингу – представники грузинської громади Києва; 10) співкоординатор Громадянського Комітету «Кавказ без війни» Ґоча Тотевадзе; 11) Сергій Пантюк; 12) фото на пам’ять.

 

Фоторепортаж Віктора Крука

(першоджерело http://picasaweb.google.com.ua/Kruk.viktor)

Першоджерело матеріалу - http://pora.in.ua

Такст вірша «Росія» люб’язно наданий автором.