Василь Кожелянко писав легко, майже безтурботно, інколи видаючи до 14 сторінок рукописних текстів на день. Жив важко. Ця важкість проявлялася у недооцінюванні важливості його письменницької творчості. Його мало друкували. Йому мало платили.
Ми знову плачемо після втрати. А плакати треба над живими письменниками, яких чомусь не любить батьківщина.
Такого літератора як Василь Кожелянко вже не буде в нашій літературі; йому підкорилися поезія, драматургія, новелістика і романістика. На сторінках своїх творів він керував подіями в минулому і майбутньому, він сформував власне бачення часу і знайшов прихисток у ньому. Туди він і відлетів...
На зелені лани письменницького раю, де бродять стада неляканих бізонів, і де продовжують жити думкою наші талановиті творці. Найкращі відходять першими...

Володимир Сердюк