На смерть Василя Кожелянка

Ще один від Різдва
недоліт до Покрови.
Ціпко змовкли слова,
пухом стелиться мова.

Не за князя відтак
відійшов за пороги.
Черемошу відьмак
переплутав дорогу.

Хто руки не подав,
най тепер перепросить.
З потойбічних отав -
не визбирують роси.

Чи збереш дифірамб,
чоловіче, світами.
Амфібрахій і ямб –
соляними стовпами!

Хай живі за мертвих
дійдуть вашу дорогу.
Мертві най за живих
все повідають Богу.

Чи в саду Він не знав,
що немає безгрішних;
як туман понад став, -
хтось скрадався у ніші.

Там зустріне юрма
побратимів під небом.
Чарка. Місяць. Корчма.
Поминальний молебень.

І схилилась лоза
білим станом в хустину…
Жінка. Очі. Сльоза.
І слова в домовину.

2008