Ми всі свідомі, що навіть сякий-такий мир є кращим за війну. Водночас розуміємо, що напруженість в кавказькому регіоні існує, і поки там топчуться російські «смертетворці», спокою там не буде.

Колись один мудрий чоловік сказав, що гербом Росії має бути не орел з двома головами, а зозуля з двома дупами – де хоч одне яєчко впало, вони вже своєю територією вважають. Це смішно і водночас сумно.

Але поки із засобів масової інформації не зникла рубрика «Війна на Кавказі», наш сайт максимально підтримуватиме грузинський народ в його прагненні до побудови демократичної та справді незалежної держави, підтримуватиме діяльність Громадського комітету «Кавказ без війни» і закликатиме до цього своїх читачів, друзів, партнерів і просто громадян України, які не хочуть, щоби завтра російські бомби падали на наші міста...

Ми від усього серця висловлюємо велику подяку кожному Громадянинові, який своїм підписом підтримав «Заяву українських письменників, діячів культури, митців, членів творчих спілок з приводу останніх подій в Грузії», таким чином підтримавши наших братів грузинів у нелегкий час, коли над їхньою державою нависла небезпека російської інтервенції. Ви зробили велику справу, ви зайвий раз довели, що українці – не вайлуваті дядьки-салоїди, якими їх прагне зобразити чужинська пропаганда.

Наші люди все більше відчувають свою потрібність і причетність до громадянських здвигів, і, як писав великий Василь Стус, все більше «зростають до синів своєї України-матері». І неоціненна заслуга в цьому – саме митців та інших представників інтелігенції, які вже не можуть бути байдужими, коли того вимагає сама Мати Історія…

Приємно, що наше слово прозвучало голосно, чітко і вчасно – його почули не лише друзі, а й ті, кому хочеться бути ворогами. Протягом двох діб після публікації тексту «Заяви», наш сайт зазнав шквального бомбардування з боку російських інтернет-ресурсів. Брутальні лайки, особисті образи та тупе політичне «клікушество» сипалося звідти, але жодного вагомого аргументу супроти нашої позиції ми не почули. Нічого дивного в цьому не вбачаємо – наприклад, до приходу московських «визволителів» на Західну Україну, її мешканці навіть віддалено не могли збагнути усієї краси і глибини «вєлікого матєрного язика»! Тепер «визволителі» називають себе «миротворцями» і знову «несуть культуру» на чужі території…На щастя, світ довкола вже трохи інший!

Тож ще раз дякуємо, шановні Громадяни! Перегортаючи цю сторінку нашої спільної з грузинським народом боротьби, ми залишаємо закладку - http://inlit.com.ua/node/3282. Сюди можуть заходити всі, хто не встиг висловити свою позицію або просто хоче ознайомитися з документом. Сам же текст «Заяви» зі всіма підписами найближчим часом буде розісланий на адреси владних структур та громадських організацій України, Грузії, Росії та світу (таких як Європарламент, ПЕН-клуб тощо).

Пам’ятаймо, що разом ми сила! І будьмо пильними – війна триває!