Головна
WWW.INLIT.COM.UA
Інша література  
Інша країна
Інша політика
Iнша культура
Інша музика
Інший театр
Інше кіно
Форуми
Блоги
 
Головна
Новини
Анонси
Події
Галерея
Про нас
Проза
Поезія
Рецензії
Статті
Інтерв'ю
Бібліотека

Смак перемоги

Сергій Пантюк. Смак Бога: Поезії. – К.: Вид-во Романенка «Маузер», 2009. – 80 с.

 

Кров’ю, корою чи карою,

Сотнею, клином, отарою

Сунути, м’яти, цигикати

І кликати, кликати, кликати!

 

Сергій Пантюк. «Очі твої, оракуле...»

 

За першого погляду на цю, ошатно й зі смаком видану книжку, викликає деякий опір уже її назва – «Смак Бога», так само – і назва першого розділу. Втім, гортаючи книгу уважніше, розумієш, що і назва «Смак Бога», і назва розділу, що відкриває збірку, – «Ерекція меча» – все це насправді в поета є орґанічним, усе тут направду на своєму місці. Поготів, якщо знаєш творчий розвій сього поета, його попередні збірки тощо. Скажімо, Бог Сергія Пантюка – це Бог (власне, Творець, Оборонець і Провідник) ще дохристиянського світу («Мене завжди кумарили хрести. / На зрізі зір, де Бога й не згадали...»), який видобувається з гарячих і пристрасних глибин пам’яти, власне, – з самої крови, хоч би як патетично це не звучало. Ероґований стан меча – це просто готовність його до бою, це щире бажання битви; це як циганський ніж, який, якщо витягли із кишені, то вже має напитися крови. Втім, із цим є одвічні проблеми в суто національному українському просторі, або й не лише національному:

 

І вранішня ерекція меча

Короткочасна та недітородна...

Земля господня? Дідька там господня!

Вона голодна, аки саранча.

Та й дошка, що свого забула теслю,

Окрасою не стане для труни,

І вихрестяться друзі сатани,

Коли їх кров’ю чорною закреслю!

 

Підозрюю, що меч при стіні, чи, поготів, опущений вістрям долу – має радикально іншу семантику, що чужа нашому поетові, бо означає бажання вийти із бою, себто – лишитись живим або принаймні неушкодженим, і далі поволі тягнути знуджену нитку буднів свинопаса. До Пантюка щось подібне прикласти не можна. Саме тому його меч ероґований. Думаю, у більшости інших поетів нашої сучої сучасности подібний образ меча прозвучав би фальшиво й аж надто декоративно, бо це із призабутої, на жаль, традиції, як мінімум Ю.Дарагана й раннього Є.Маланюка. Варто згадати Олега Ольжича й Олену Телігу, ще декілька менш відомих імен. А із теперішніх до свідомости стукає хіба що поет Тарас Григорчук, але в нього на місці меча неодмінно опинився б шмайсер, – теж непогано, але це вже з іншої (хоч і не гіршої) опери.

Найсуттєвішим у випадку поета С.Пантюка мені представляється саме оця чудодійна здатність приєднуватися до прадавніх цілющих джерел вітчизняної героїки, давнього українського мілітаризму, на брак якого в українській ліриці цілком слушно вказував уже згадуваний тут Маланюк. Нам і сьогодні відчутно бракує в сучасному дискурсі національно зорієнтованого мілітаризму. І це в ситуації, коли ворогів, загалом, навпаки – не бракує – як на півночі й сході, так і на заході й півдні. А ми попри такі невтішні ґеополітичні реалії залишаємось (не в останню чергу завдяки сантиментальній і добряче вихолощеній художній літературі) найбільш мирним народом у світі.

У цій збірці Пантюка, як можливо, у жодній із попередніх, є чимало інтимних і аж надто пронизливих особистісних віршів. Інтимних не в тому сенсі, про який ви встигли подумати, а в сенсі глибинної презентації біографічних фактів самого автора, які екстрапольовані в напрямку ліричного суб’єкта («Ніч передсудна», «Також заповіт», «Післякризове безсоння», «Відріж мене від Місяця. Нехай...», «Сонет для Війона», «Пам’ять. Пора світлин»). Втім, навіть у критично-серйозних ситуаціях поета не зраджує гумор, як от у вірші «Також заповіт». А вже енерґією героїки, спротиву й жаданням боротьби дихає ледве не кожен вірш поета, і навіть тоді, коли ходить про тимчасове взаємнення зі смертю, як у «Сонеті для Війона»:

 

Ви марите. Які до біса квіти?

Це постріли. І тут нема невдах,

Готових від розкаяння згоріти!

 

Кожна збірка С.Пантюка представляє читачеві витончені зразки інтимної лірики. Втім, і тут поет якимось чином поєднує надто особистісне зі згадуваними вже інтенціями чоловічої героїки. Цікаво, що у вірші «Жіночий роман», присвяченому дружині, звучить саме жіночий голос. Щось подібне, погодьмося, зустрічається у чоловічій поезії досить зрідка. Не втримаюсь і наведу увесь вірш, думаю, читачі не будуть нудьгувати:

 

Жіночий роман

       

                                       Тетянці

Сніг ламався як я. Авжеж.

Принци є у кіно і сняться.

Я не знала, що ти прийдеш.

Ти не знав, що мені 16.

 

Так здалося – простий, близький,

Чорній хмарі такий до пари.

Я сказала: «В селі батьки.

Є вино у домашнім барі...»

 

Я ковтала твій піт і лють.

Ти мій перший і ти ж – останній,

Бо тебе все одно уб’ють!

А я кров відперу у ванній...

 

Пантюк – визнаний майстер звукопису в сучасній українській ліриці. Звукопис його неймовірно енерґетичний, й витворює особливу динаміку вірша. Ґрадація також належить до фірмових прийомів С.Пантюка. Ця фіґура прикметна тим, що вимагає від автора реальних енерґетичних витрат, утім, для поета це не проблема; саме звідси – така орґанічність ґрадації у його виконанні. Наведу лише чотири рядки на підтвердження даної тези:

 

Кров’ю, корою чи карою,

Сотнею, клином, отарою

Сунути, м’яти, цигикати

І кликати, кликати, кликати!

 

Сергій Пантюк володіє таємним знанням про шалений екстатичний вірш. Цьому не можна навчити у Могилянці за десять семестрів – таким треба вродитися. Віршів таких і поетів таких у нашій поезії відчутно сьогодні бракує. Але добре, що є їх, принаймні, трохи, й живуть вони не у гнітючих нудних закапелках ЖЖ, а в реальному часі та у просторі національної духом і формою літератури.

 

Олег Соловей,, м. Донецьк,

«Літературна Україна», №20 (5308) за 28 травня 2009 р.

 

Ответить

Содержание этого поля является приватным и не предназначено к показу.

Редакторська колонка

Я - Українець!

 

Анонси

Книгарня відсвяткує День варення

Шановні пані та панове!

Видавництво «Смолоскип» та Українська книгарня «Смолоскип»

мають честь запросити Вас на

першу літературну вечірку

«Чорна  Пантера, Білий Ведмідь»

присвячену

Дню народження книгарні.

 

Дійство відбудеться

1 вересня 2010 року.

 

«Коронація слова» оголошує 11-ий конкурс та презентує ЛІТЕРАТУРНИЙ ВИБУХ

На прес-конференції 7 вересня 2010 о 16.00 в «Укрінформі» (вул. Б. Хмельницького, 8/16 (ст. м. "Театральна") зберуться організатори конкурсу «Коронація слова», видавці та автори, щоб презентувати книги лауреатів та дипломантів конкурсу, а також вручити дипломи «Вибір видавців – 2010».

 

Різне

У Москві виринула викрадена в Одесі картина Караваджо

На одному з московських інтернет-аукціонів виставили оголошення про продаж картини Караваджо «Взяття Христа під варту»

На одному з московських інтернет-аукціонів виставили оголошення про продаж картини Караваджо «Взяття Христа під варту».

Про це заявив директор Одеського музею західного та східного мистецтва Володимир Островський, з якого була вкрадена ця картина.

За словами директора, йому написала листа одна з шанувальниць одеського музею, в якому запропонувала звернути увагу на оголошення в одному з інтернет-аукціонів.