Я, як людина, що особисто знайома з О.Є.Синельником, прочитавши відгуки на його творчість, вважаю за необхідне дещо прояснити шановниму товариству, певні сутт'єві, як на мене, аспекти цієї творчості. По-перше, Олег Синельник не є якимось там екстремістом-українофобом, який спілкується виключно російською. Він чудово розмовляє на рідній мові, а свою "демонстративну" російськомовність використовує, немов той лакмусовий папірець, полюбляючи тим перевіряти співрозмовника на, так би мовити, "дурностійкість" (навіть вашому покірному слузі довелося підпасти під таку "провокацію"). По-друге, витоки його творчого методу закорінені в давню традицію ярмаркового лубочного малюнку, в якому вбачаємо і міський брутально-містичний фолк, і зневагу до авторитетів та чинів, і відвертий їдкий сарказм, і народні казкові образи-архетипи. Виходячи з цього, Синельників ГОП-АРТ є сучасним продовженням цієї традиції. По-трет'є, досить дивно було б видіти, що цей харизматичний маляр-мольфар раптом заходився вимальовувати "солоденькі" пейзажики, натюрмортики на кшталт андріївсько-узвозівських або ж анемічних балеринок. Саме специфічна соціально-фантастична тематика його картонів та холстів, принципово некомерційний підхід до творчості (Синельник не продає свої картини, але іноді дарує, коли, як він каже, "час випускати в світ") і є зараз, в епоху тотального менеджменту, дуже на часі. Бо ця творчість змушує нас замислюватись, роздивляючись химерні дивовиди, що їх витворює вибаглива уява художника-дисидента (звісно йдеться про дисиденство внутрішн'є). Адже справжній художник завше в опозиціїї.

П.С.Т.