Правий Жадан у його статті на цьому сайті - укрлітература жиє без нормальної критики. А почитаєш отакий опус - то й поготів! Укрлітература животіє навспак отакому...
Взагалі, що шановна Авторка намагалася висловити в своєму тексті? Перерахувати п’ять прізвищ? Гаразд, оце їй вдалося. Не більше. Але чи є тут якесь тверезе і усвідомлене обгрунтування критеріїв, підходів до відбору цієї "Неперевершеної П’ятірки"? Виключнно ті п’ять книжок, які Авторка прочитала? Бо шостої ще не прочитала?
Та ж навіть і ці п’ятеро до "укрсучліту" як такого мають вельми опосередковане відношення, окрім Дзвінки Матіяш, мабуть. Забужко вже давно рахується "сучасним класиком", як і бубабісти... Кожелянко - окремо від усіх дискурсів і сам по собі...
Коротше, як безпредметний стьоб - цей опус Антоніни Аністратенко може бути. Але як бодай спроба анлізувати стан сучасної української літератури - НЕЗАЛІК!