Інша країна
Інша політика
Iнша культура
Інша музика
Інший театр
Інше кіно
Форуми
Автор про себе. Вереснева. Врожаю-86 на Тернопільщині. Дещо сумна і лінива. Люблю слово, бавитися ним, слухати його, вивчати і просто мовчати словами.
Вірш про осінь
Це п’ята осінь в цьому місті,
Це п’ятий кут моїх порад.
А знаєш, на твоєму місці,
Я б просто звикла вже до зрад.
Це вп’яте я цілую камінь.
І вп’яте листя золоте
Мені зігріє тепло рани.
На знимці осінь. Ти. І все.
Речі, що танцюють
це коли пропадають люди
і мовчать телефони
цифри беруться за руки і танцюють
сумують
за вікном тополі
а речі починають боліти
тугою і коричневим смутком
ось фото де ти оперся на стіну
і посміхаєшся
ось хрестик який ти носив
ось речі яких ти торкався
ось все що залишилось
опісля
і немає інших доріг
бо все що було зараз танцює
за дверима
за межами
за несказаними словами
за твоїм мовчанням
. . .
це коли пропадають люди
і мовчать телефони
цифри беруться за руки і танцюють
сумують
за вікном тополі
Цілитися в серце
у твоє фото на стіні
я щоранку кидаю ножі
сьогодні в око
вчора в шию
але ніколи
ти чуєш ніколи
я ще не втрапила
у твоє
серце
і я спалюю фото
викидаю ножі
сміється порожнеча
на стіні
але серце твоє
ще ціле
залишається для мене
мов ціль
не наповнене вщерть
в яке я одного ранку
таки втраплю
насмерть
Безсоння із вишневим тютюном
Мені не спиться. Стукає безсоння
З вишневим тютюном...
І курить люльку
В мене за столом.
Ми п’ємо літо із бездонних чарок.
Я наливаю. Після суперечок, сварок
Я вже пліткую про
Чужі провини
Думки
Слова
Показую світлини
А потім... блим!
Безсоння заглядає в ліжко
І я соромлюсь роздягатись. Ніжно
До ранку я отак мовчання ріжу.
Безсоння позіхає мляво
І залишає мені трохи кави.
Кориці б ще... і цигарок
Чи може поцілунок?
Крок...
Фарбую губи, швидко одягаюсь.
Пробач мені, що зрання не кохаюсь...
Дванадцять пустельних дівчаток
дванадцять пустельних дівчаток
їхали в старому автобусі
дванадцять пустельних дівчаток
курили кубинські сигари
дванадцять пустельних дівчаток
були в маніякальному одязі
дванадцять пустельних дівчаток
вдяглися у блек-окуляри
дванадцять пустельних дівчаток
сьогодні ще зовсім не снідали
дванадцять пустельних дівчаток
найняли номер в готелі
дванадцять пустельних дівчаток
нічого-нічого не відали
дванадцять пустельних дівчаток
закрили на ключ усі двері
кросворди для суки
куди заховати волосся
що стало враз непотрібне
кому розказати про те
як двері чекають дзвінок
о так я все розумію
безпека
і просто чекання
сховати обручку ще зранку
у сірий старий піджачок
скажи чи то добре кохатись
і знати що завтра втікаєш
я все розумію не треба
безпека
і статус вождя
ти просто мене не тримаєш
і я перетворюсь на суку
куди заховати волосся
і як самознищити „я”
скажи, на кого я схожа?
скажи
на кого я схожа
коли опадає листя
коли заходить сонце
на моєму ліжку гаснуть
жовті вогні
скажи
на кого я схожа
коли мокре волосся
липне до вуст
і пальці малюють на тобі
прощавай
скажи
на кого я схожа
коли востаннє у темній кімнаті
дихаю тобою
бо опадає листя
бо заходить сонце
бо ти не сказав
на кого я схожа
скажи
хворіти літаками
небо пошрамоване
слід літака
він ще сьогодні був тут
а завтра вже десь в тебе
але у твоєму небі
немає шрамів
ти не хворієш літаками
і тим де вони будуть завтра
і все наче так як було
сліди на обличчі неба
заживають
зникають
затягуються
та тільки слід
на моєму пошрамованому серці
так схожий на
слід літака
що летить
до
тебе
поговори зі мною
залишилось так мало кроків
до кінця
поговори зі мною
ні, пробач, то не сьогодні
ще стільки справ
листи мовчать і дихають
у спину
дні
поговори зі мною
ні
давай на завтра
у вікнах плаче чиясь тінь
я набираю номер телефону
твій
поговори зі мною
стій!
залишилось так мало кроків
до
кінця
мене
поговори зі мною
ще
***
кохаюся з осінню
вона не зрадить мене
тільки листя паде
сумно
цілуюся з осінню
вона не бачить мене
лише плітки плете
людно
плачу з осінню
вона не шкодує мене
тільки душу вкраде
брудно
Що:
Час : 7 та 8 серпня 2010 року
Друг – це не тільки той, хто ділиться своїми здобутками, але й той, хто вміє вислухати. А отже, володіючи свіжою інформацією про українські книжки й доносячи її до вас, газета „Друг читача” просто зобов’язана налагодити зворотній зв’язок і дати можливість висловитися читачеві. Врешті, саме він є останньою інстанцією, яка вирішує долю книжки. Критики, реклама, маркетинг – усе це безсиле, якщо читач залишився байдужим. Скільки людей, стільки й думок, однак добра порада завжди цінується.
В межах конкурсу талановиті автори, що пишуть вірші та казки для дітей, але не можуть їх оприлюднити на широку аудиторію, цю можливість отримають.