Я розумію що тлумачний словник про кожне слово розповідає більше, а ніж людина яка користується цим словом. Бо для мене культура це не виховання, це перш за все та атмосфера в якій росте дитина. Тобто це і архітектура, це і розмови дорослих, і політична ситуація в країні яка транслюється по телебаченню, і книжки (тобто думки авторів) які довелося прочитати. Все разом, це культура, й для мене це й є культура, але хоча ми й живемо здається поряд, я вже давно збагнув, наскільки наша культура різна. Культури як якоїсь сили, що контролює людські вчинки вже не існує, бо моральність, замінив інстинкт самозбереження і банального виживання за будь яку ціну, навіть ціною невдачі та зламаних життів інших людей.
Мене не цікавить культура людей минулого, мене не цікавить в яких умовах ріс Богдан Хмельницький, бо я бачив результат, мене не цікавить в яких умовах жив Нестор літописець, бо я читав результат, мене не цікавить життя Ісуса Христа, бо я бачив результат. Культура то лише стартова площа з якої стартує кожна людина, навіть діти що по підвалах нюхають клей мають свою культуру, хоча вона відрізняється від соціальної, як відрізняється пляшка від ножа.
Ото ж якщо казати про те що культура загальна, можна сказати й так, та хто мені розповість, яка культура людини в ідеальному стані, коли для кожної дитини своє бачення світу? Одне я знаю напевне, моральності зараз не існує, тобто існує, але нею неможливо користуватися, бо вона лише обмежує людину певними рамками допустимого і не допустимого в соціумі.
Якщо не зрозуміло, я веду до того, що зараз культура не лише Українського народу, бо зараз всі культури з усього світу злилися воєдино. І так само як колись наші пра-пра-пра діди взяли на себе культуру єврейської общини (християнство), так і ми зараз живемо в світі, в якому лише одна загальна культура ЛЮДСЬКА. І ця культура, це бачення світу кожним з нас, призводить до того, що ми маємо обирати, між рідним, та загальним, між своїм та соціальним, між баченням власним, та баченням цілих поколінь людей, що жили до мене, в інших культурних умовах, де мораль хоча б щось значила.
До речі в словнику можна дізнатися лише походження слова, а загальне значення слова у кожної людини своє.

:(Валера:), але яка різниця як звати людину? Від цього нічого не змінюється, хіба що людину назвати наприклад хлопця “інстинкт”, а дівчинку “іронія”, тоді кожен з цих дітей, коли підросте, обов’язково сам дізнається з книжок, що значить його ім’я, та що мали на увазі батьки, коли давали ім’я. А прізвище, то лише прізвисько, воно не завжди співпадає з дворовим ім’ям.

Дякую за увагу, вибачте що багато тексту, більш набридати не буду, бо здається я уже виказав свою думку, аби більш докладно її не пояснювати.