Денис ШАШЕНОК. «Європейський вибір»

Автор про себе. Народився в 1983 році, відтоді живе у Хмельницькому. Спершу закінчив школу, потім вивчився на інженера-електромеханіка, вирішив попрацювати економістом і от тоді-то зрозумів, що економіка (зрештою, як і електрика) – це не його стихії. Тож останні півтора роки працює журналістом, а у вільний від роботи час пише твори «для душі своєї та чужої». Не дуже любить міське життя і мріє коли-небудь переїхати жити до села. (Чесно). Також любить пиво та фотографувати.

 

 

…………………......

 

Деколи по роботі мені доводиться дзвонити в Італію.

- Good morning, Mr Karvazore. I’m calling from Ukraine.

- Oh, good morning! Nice to meet you!

- Mr Karvazore, can you tell me an information about the delivery of ковбаси лівері?

- What?

- Містер Карвазоре, забери мене звідси.

- WHAT???

-“Совсєм ізнємогаю…” Знаєш, як я радію, коли приходить велика коробка з товаром від тебе? Як довго розглядаю митні пломби, що не пускають в єство отриманого пакунку, де, через повну герметичність, ще збереглося ПОВІТРЯ Італії…

Ця паперова коробка – немов маленький острівець Європи посеред української реальності, а написи на її картонних боках збуджують уяву і манять у подорожі: Вінсента, Монтебело, Жампетро…“музыка волн, музыка ветра”.¹

Якби ти знав, яке задоволення отримує простий український хлопець від спілкування з тобою! Ось я знімаю трубку та натискаю кнопки телефону.

8, гудок – зображення в кімнаті береться легкою димкою: тіло ще тут, але думки вже там.

10 – виходжу на Міжнародний Зв’язок.

39 – це код Італії. Серце шалено калатає в передчутті відвідин Апенінського півострову.

Набираю код Неаполя та шестизначний номер. Весело показую Вкраїні дулю і з дикою швидкістю несусь в далеке південне місто до тебе, містер Карвазоре.

- Good morning, Denis! Nice to meet you.

- Я теж дуже nice to meet you, я теж very glade to hear you.

Тільки, будь-ласка, забери мене звідси. Або ні, візьми собі одразу всю Україну. Знаю, що не можна продавати Батьківщину, тому забирай її безкоштовно.

 

Віддам тобі в хорошиє рукі

Майже бєз сожалєния

Хочєш, візьму на порукі

Чи подарю на Дєнь рождєнія…²

 

Ну не склалося в нас з державністю! Не вмієм, як то кажуть, хазяйнувати на своїй землі. Зате ми дуже працьовиті. І площу займаєм величезну. От спробуй но проїхатись поїздом від Львова до Луганська. Задовбешся! Правда, як підмітив один живий класик: “Відстань, яку європейський експрес долає за чотири години, їхні потяги вміють розтягнути на дванадцять”³. Та все ж!

В твого і мого народу, містер Карвазоре, взагалі багато спільного. В мене мова солов’їна, і твоя по мелодійності перша. На Мундіалі ви – молодці, і ми теж так, нічого. (Хоча ви, звісно, граєте краще.) А коли врахувати, скільки українців вкалує в Італії, взаємовпливи двох країн стають очевидні.

Ми майже рідні, містер Карвазоре. Тож візьми нас собі. Давай, тільки зроби це швидше⁴, доки ще залишилось, що брати. Бо в нас один політик краде, причому чесно і відкрито, а інший взагалі незрозуміло, чим займається. В результаті Схід і Захід разом. Навіть не знаєш, з ким і проти кого боротися. Ну то як, містере Карвазоре?

- Oh, I don’t understand you. І,взагалі, не забивай собі дурним голову, хлопче. Бо ви, українці, - працьовиті. І ваше діло – тупо пахати. Nice to meet you.

Good bye!

 

 

Примітка. В тексті використовується творчість Юрія Андруховича³; Віктора Цоя¹ та Вєрки Сердючки². Такі собі три кита сучасного мистецтва: українського, російського та хохляцького.

⁴ - алюзія на назву фільму Сергія Бодрова-старшого “Давай зробимо це швидко” (“ The Quickie”)

 

 

 

 

Шлях до свободи

 

Стань консультантом ейвон, оріфлейм, МММ чи КДБ! Продай товару на 100 баксів (ця робота краще, аніж "and everybody fucks you, fucks you¹", бо взамін і ти "fuck everybody, everybody"), потім приведи в контору ще 5 таких самих, як ти, і все: ти - вільний, тобі буде щастя! Принаймні, так стверджувала одна цьоця з Мукачева. "Ета - СВАБОДА", - радісно прошепотіла вона, при цьому її очі дико світилися вогким вогником жадібності…

Погодьтесь, досить цікава думка про те, як стати вільним. От я, наприклад - слабохарактерний. І коли хороша людина, яку я давно знаю, пояснює, що краще мила не знайти, а шампуню ліпше не існує, втриматись від купівлі мені ду-у-уже важко.

Бо без нового супер-мила життя не буде таким кльовим!..

Бо ЦЕЙ шампунь таки врятує моє ламке волосся!..

Бо я не можу відмовити хорошій людині, яку так давно знаю і яка вже годину чеше мені про свої диво-засоби і чудо-йогурти.

Купуючи цю хімію, я стаю заручником власної слабкості, а продавець-переможець отримує все: і мою силу, і мої гроші. Такий собі баксо-енергетичний вампір, що ціною моєї неВОЛІ, отримує СВАБОДУ.

Романтики стверджують: озирніться, навколо вас безліч прекрасного, ви його просто не помічаєте. Так от, любі друзі, навколо вас ще й багато багатих людей, яких ви теж просто не бачите. Їх дійсно важко помітити, адже їздять вони джипами, а вікна у джипів - тоновані. Спробуй-но розгледіти через таке скло ТАКУ багату людину. В теорії, ці громадяни можуть відпочивати скільки їм заменеться, і коли заманеться, адже фінанси їх не обмежують.

Але це тільки теорія. Любов до праці, гроші, відповідальність - я не знаю, що ними керує, але вони так само, як і ви, приходять на свою роботу в понеділок о восьмій ранку. І пашуть, пашуть, пашуть з перервами лиш на вихідні, лікарняні та державні свята. І це свобода?

То де ж він, дух незалежності? Втілився в гігантську статую баби з FUCKелом в Нью-Йорку і звідти керує світом?

Або ширяє вулицями на День Незалежності України? Нє-є-є, якщо він і навідується на це party, то сидить десь тихо-тихо, в куточку. Жеби не схопити по писку від п'яної молоді, що так весело матюкається і валить містом на святкову "діскатєку". Бо в 91-му нам кинули цю свободу. І доки люди намагались зрозуміти "що ж таке коїться", свора своїх же свиней своєчасно освоїлась під дахом свободи. Тому зараз, як сказав Кравчук (до речі, герой того часу): "Маємо те, що маємо", а саме: free’скіс для кошенят, free’ків у вишиванках, free’кадельки раз в місяць і FREEDOM в одному флаконі, (free'дом который построил Джек), а також фрістайл, фрікції, фракції і навіть акції M&M's та вищезгаданного МММ. Ах да, ледь не забув про Free’дріха Енгельса та Карла Маркса!

Тому немає значення, станеш ти консультантом ейвон, “повіриш в Україну” чи заробиш на джип – ти все одно залишишся… вільним.

 

¹ - слова з пісні гурту „Мертвий Півень”

 

 

 

 

Географія

 

В Україні 450 міст, 900 селищ та 28 тисяч сіл. Що ви знаєте про них?

Ужгород – це Закарпаття. Інший клімат, мова й політичні вподобання.

Івано-Франківськ – „ворота Карпат”, тут творять Іздрик та Прохасько. За рейтингом одного із столичних часописів - найкраще місто України.

Львів – столиця „Бандерштадту”. Чудова архітектура, яку, щоправда, створили не українці, а поляки, євреї та інші люті вороги місцевих патріотів.

Чернівці – колишні Черноуци. Прекрасний старовинний центр, в якому, мов чиряки, натикані потвори радянських будинків.

Тернопіль – „Маленький Львів з великим озером” ¹.

Луцьк – їх замок на купюрі в 200 гривень. Патлаті вітаються, навіть якщо не знайомі. А поряд - столиця кетчупів та майонезів Торчин

Хмельницький – базар.

Житомир –Ленін в центрі, Полісся навкруги та швидкісна траса на Київ.

Київ – Майдан, Черновецький, високі будинки, зарплати та ціни.

Чернігів – пиво, Русь, Десна.

Полтава – Гоголь.

Одеса – юмогр, порт і катакомби.

Миколаїв – завод, що робить кораблі.

Харків –„5nizzа”, Жадан, найбільща в Європі площа (імені Дзержинського).

Запоріжжя – екс-козацтво, „Дніпрогес”, найбільший в світі проспект імені Леніна.

Дніпропетровськ – Тимошенко, Пінчук, Кучма.

Донецьк – Янукович, Ахметов і шахти, шахти, шахти...

Севастополь – „мощь і гордость”. Російські стяги, кораблі та люди.

Черкаси -

Кіровоград - …

Суми?..

Луганськ, Херсон, Рівне, Вінниця?!..

Що ви знаєте про них? Я – нічого. А знайомий харків’янин нічого не знає про мій рідний Хмельницький. На колосальній території в 623 тисячі квадратних кілометрів живуть люди, які ніц не знають один про одного.

Звідси і напряги, розподіл на синіх та помаранчевих

бандер і кацапів,

західних й східних

своїх та чужих.

І всі воюють один з одним за НІЩО. А хтось на цьому нагрівається.

В Україні 450 міст, 900 селищ та 28 тисяч сіл. Що ви про них знаєте?

 

¹ - вислів Надії Сель.