Інша країна
Інша політика
Iнша культура
Інша музика
Інший театр
Інше кіно
Форуми
Сьогодні, 22 серпня, о 13 годині дня передчасно пішов з життя відомий український письменник Василь Кожелянко. Про це редакцію сайту повідомила племінниця письменника Ірина Симончук.
Василь Кожелянко народився 1 січня 1957 року в с. Кам’яна під Чернівцями. Закінчив Чернівецький Державний університет ім. Ю. Федьковича. Згодом почав працювати журналістом, не зраджуючи свого істиного покликання – письменника.
Василь Кожелянко – автор поетичних збірок: «Терновий іній» (1994), «Білий і рудий» (1994), «Семибарвний кінь» (1995), «Як учив Кожелянко-цзи» (2007); романів: «Дефіляда в Москві» (1997), «Конотоп» (1998), «Людинець» (1998), «ЛжеNostradamus» (1999), «Котигорошко» (2000), «Тероріум» (2001), «Срібний павук», «Третє поле» (2007); збірки новел «Логіка речей»; п’єс (у співавторстві з Володимиром Сердюком): «Пластиліновий метал», «Солдатське щастя», «Гільйотина», «Лізикава», «Казка діда Зигмунда».
Василь Кожелянко увійшов в українську літературу як творець жанру «альтернативна історія». Його романи стали однією з перших вдалих спроб створення українського фентезі з присмаком «віртуального реваншу» за поразки українства в реальній дійсності.
Серце Василя зупинилося у тій самій хаті, де він народився і прожив усе своє життя. Усі ми вражені цією втратою і висловлюємо глибоке співчуття родині і близьким померлого. Ми сумуємо разом із вами. Земля тобі пухом, брате!
Ми, українські письменники, художники, музиканти, кінематографісти, люди творчих професій, правозахисники, громадські діячі, науковці, журналісти, висловлюємо рішучу підтримку молодим українським патріотам які, за бездіяльності місцевих та державних органів влади, взяли на себе ініціативу по знесенню і демонтажу символів тоталітарного режиму, а саме – пам’ятника Леніну в Києві....
3-го липня о 21.00 в біт-кафе «Саквояж» завітає лідер української поетичної індустрії СЕРГІЙ ЖАДАН.
Дорогі друзі!
2009 рік виявився врожайним для письменника Сергія Грабара стосовно перекладів його книжки екзистенційних притч «Сецесії» іноземними мовами.
Сибірські українці вшанували пам’ять письменника
5 жовтня в українській національно-культурній автономії міста Новосибірська відбувся літературний вечір пам’яти Василя Кожелянка.
пам'яті В.К. За
пам'яті В.К.
За мною сьогодні заїде тролейбус,
Бо я не встигаю на субмарину.
Дощ-терорист розбивався об вікна,
А вікна вагітніли склом й павутиною.
Блукали комахи таксистоподібні.
Незнаного досі химерного виду.
Мій голос в тролейбусі зайцем їде
І кличе мене, наче Місяць сновиду.
А я собі хочу діждатися ночі
І потяг спіймати на станції „ Небо”.
Як раптом за мною прийде субмарина -
Покличте - то час мій вертати до себе!
Ю.Косівчук
не треба
не треба траурних зажур
це все мине
любіть мене поки живу
любіть мене
Степан Процюк
Ще у грудні бачився із Василем у Чернівцях... Шок.
Це просто
Це просто жах!!!!!
Васі немає! А люди продовжують жити!
Васі немає! А люди продовжують жити! Це неподобство.
А ховають його у найбільше державне свято. І це було ним передбачено, як і день смерті. Тільки чого цього року? Га? Чому не через 20 років?!
Васі немає, а всі жаліють одне одного, плачуть, жаліючи себе! Навіть у біографії ЗАБУЛИ КНИГУ "ЧУЖИЙ"!
Ідіоти! Вирішують як треба підтримувати письменників за життя. За життя ТРЕБА ЛЮДЕЙ ПІДТРИМУВАТИ. Йому було зле, а друзів поруч не виявилось, принаймні тих із них, кого він потребував. За якихось 9-12 годин до смерті Вася мені сказав, що йому зле, але він не хоче про це говорити ані з рідними, ні з сусідами, ні з колегами, а тих, з ким хотів би, поруч немає. Хто ж тоді знав (і я, дурепа, не знала, не відчула!!!), що Вася більше не гратиметься зі своїм котом, не писатиме їмейлів друзям, не сваритиметься з видавцями, не підпише книжок шанувальникам, не ходитиме вулицями міст...
Васі немає! А ми продовжуємо їсти і дивитись телевізор! Дехто навіть СМІЄ казати, що життя продовжується.
Антоніна Аністратенко
Сьогодні День
Сьогодні День Незалежності. Саме зараз Василя, автора "Дефіляди в Москві", відспівують. Чернівцям Кожелянка не вистачатиме. Він йде з миром і любов'ю.
Микола Антофійчук
Хай земля йому
Хай земля йому буде пухом! Царство Небесне...
про Василя Кожелянка
Я не наляканий. Я пригнічений, що смерть забирає найкращих. Ще в травні ми випадково зустрілися з Василем у Івано-Франківську біля книгарні "Лілея-НВ". Довго і гарно говорили. Василь був простим і відкритим у спілкуванні. Це талановитий Автор, якого нам буде бракувати. Земля ТОбі пухом. Василю.
Євген Баран
Ce yak hrim sered yasnoho neba...
Nemaye sliv.
Zanadto molodyy. Hocha... neymovirno talanovytyy.
Zemlya Tobi puhom, Vasylyu.
Для бажаючих
Для бажаючих попрощатися з Василем Кожелянком:
похорон завтра, о 8.30., їхати треба сьогодні.
ми з Пантюком і Кокотюхою вирушаємо о 16.00 з Виноградаря.
маємо в автівці вільне місце
Гуменюк
Він писав легко...
Василь Кожелянко писав легко, майже безтурботно, інколи видаючи до 14 сторінок рукописних текстів на день. Жив важко. Ця важкість проявлялася у недооцінюванні важливості його письменницької творчості. Його мало друкували. Йому мало платили.
Ми знову плачемо після втрати. А плакати треба над живими письменниками, яких чомусь не любить батьківщина.
Такого літератора як Василь Кожелянко вже не буде в нашій літературі; йому підкорилися поезія, драматургія, новелістика і романістика. На сторінках своїх творів він керував подіями в минулому і майбутньому, він сформував власне бачення часу і знайшов прихисток у ньому. Туди він і відлетів...
На зелені лани письменницького раю, де бродять стада неляканих бізонів, і де продовжують жити думкою наші талановиті творці. Найкращі відходять першими...
Володимир Сердюк
У це не хочеться вірити
У це не хочеться вірити...
Пригадується як минулої осени ми з Василем і Сергієм Пантюком приїхали до Чернівців з Кам"янця-Подільського
Сходило сонце, до презентації - купа часу, і автобус зупинився поряд з кладовищем...
Могила Вадима Коваля знайшлася одразу, до Кобилянської йшли за вказівниками; як дійти до Федьковича допитувалися у випадкових людей, але вже не пригадую чи дісталися...
І от Василя немає...
Олег Короташ
На смерть Василя Кожелянка
Ще один від Різдва
недоліт до Покрови.
Ціпко змовкли слова,
пухом стелиться мова.
Не за князя відтак
відійшов за пороги.
Черемошу відьмак
переплутав дорогу.
Хто руки не подав,
най тепер перепросить.
З потойбічних отав -
не визбирують роси.
Чи збереш дифірамб,
чоловіче, світами.
Амфібрахій і ямб –
соляними стовпами!
Хай живі за мертвих
дійдуть вашу дорогу.
Мертві най за живих
все повідають Богу.
Чи в саду Він не знав,
що немає безгрішних;
як туман понад став, -
хтось скрадався у ніші.
Там зустріне юрма
побратимів під небом.
Чарка. Місяць. Корчма.
Поминальний молебень.
І схилилась лоза
білим станом в хустину…
Жінка. Очі. Сльоза.
І слова в домовину.
2008