Сергій МИСЬКО. Назва не потрібна...

 

 

 

Автор про себе. Народився 27 липня 1970 в Миколаївська обл. Закінчив Бериславське медичне училище (спец. група військового спрямування). Спеціальність: фельдшер. Проходив службу... Японське море...Берегова охорона... Сьогодення... працюю в Березнегуватській ЦРЛ. Анестезист. “Творити” почав у 2002р. Видав власним коштом свої книги: «Розбите скло нагадує потрісканий лід», «Додаток №888», «Цссссс!», « Ь.’», «Ктатат».

 

 

 

 

Коробка із сірниками

 

Если тебя нет здесь, то ты там.

Если тебя нет там, то ты здесь.

Если тебя нет ни там, ни здесь,

то тебя нет.

Мисько С.В.

 

Звичайна коробка з сірниками лежала на столі. В середині, тобто в ній залишилося 5 сірників. Спочатку їх було багато - майже 90. Час від часу одного з них брали, для того, щоб запалити, черкнувши коробку по тому боці, де нанесена сірка, тонким шаром, достатнім тільки для того, щоб загорівся сірник. Траплялися випадки, коли з першого разу не вдавалося довести сірника до стану загорання, тоді черкали ще раз, і ще раз, і ще...Доки він не набував здатності запалити собою те, що хотів той, хто його доводив до такого стану. Зробити так, щоб сірник загорівся, ставало все складніше і складніше, бо тонкий шар сірки швидко стерся від безперервних невдалих спроб. Прийшов той час, коли запалити жодного з них стало зовсім неможливо. Черкнувши безрезультатно останній раз так, що аж відірвався шматочок картону від тієї сторони, де мала бути сірка, сірника навіщось було покладено назад до коробки. Ті чотири, які залишилися, були досить здивовані. Як таке могло статися? Звідти, ще ніхто не повертався! Всі зникали безслідно, а цей повернувся, що правда майже без сірчаної голівки і ледве не переламаний навпіл. Та все це дрібниці. Він повернувся! Всі запитання його колег залишилися без відповіді... Такі обставини їх дуже лякали і змушували чекати чогось жахливого. Хоча в коробці ще залишилися сірники, її поклали в якусь переповнену непотребом шухляду. Чому зовсім не викинули, витягнувши перед цим сірники, які потім можна покласти до придатної до запалювання коробки і використати їх? Проходив час, сірники дивувалися, чому залишаються в коробці. Вони ж бо вважали, що існують тільки для того, щоб згоріти і собою запалити щось. Такий стан непотрібності і невизначеності викликав у них паніку і істерику. Звідки їм було знати, що на коробці просто стерлася сірка і вона стала непридатною для запалювання. Про їх існування забули. А може просто відпала потреба щось підпалювати. Разом з коробкою вони стали нічим, цілком нормальні і здатні добути собою вогонь. Тільки покалічений досі нагадував, своїм виглядом, для чого вони зроблені...

 

 

 

 

Ненаписане і незакінчене резюме до фільму "Матриця"

 

Зв'язок творення нерозривний, здатний постійно пов'язувати одиниці відтворення між собою і водночас з матрицею. Це є комплекс необхідності існування. Якщо в циклі виникає збій, значить одиниця відтворення яка намагається персонолізувати своє буття, точніше намагається відтворювати матрицю без зв'язку, самостійно. У випадку коли їй вдається задовольняти таке відтворення, вона, одиниця відтворення, перестає існувати на вищому системному рівні. Намагання аутентичне відтворити знання приречене на довгі, тяжкі страждання, які частково реалізуються в так звані винаходи. Останні відображення стану, в якому вона знаходиться на певному етапі недовгострокового розвитку.

Цей хибний шлях дуже привабливий для всього недосконалого. Тільки шляхом комплексного збагачення і невідворотним відчуттям приємності до глобальних процесів відтворення можливе повернення до тотального пізнання, яке відкриє всі аспекти існування і викриє недоцільність намагань псевдо самостійності. Шляхом наочного переконання в хибності вибраного напрямку одиниця творення на рівневому етапі розвитку зупинить своє існування. Припинення самостійності яка суперечить матриці, просто необхідне, для недопущення зриву інших зв'язків. Всі ці аномалії і відхилення є протистояння основним принципам Творця, які дають змогу недосконалому, повернутися в процесі постійного досконалого розвитку зв'язків і одиниць творення...

 

 

 

 

ЗАКОН

 

Йому дали смачну вечерю. Вимите тіло, приємно відчуває чисту білизну.

Ручка і папір... А що писати?.. Навіщо... Передати останні думки словами...

Так, він злочинець, заслуговує на покарання. Як назвати оцих? Хто дав їм це право? Людські життя для них звичайна робота, за неї вони отримують гроші. Де навчають вбивати, навіть не вбивати — страчувати ? Поки що так - людина вбиває людину...

Через деякий час його не стане. Вимите тіло, вдягнене в чисту білизну, з діркою від кулі в голові винесуть в морг...

 

 

 

 

 

Назва не потрібна...

 

... Навколо тебе туман. Туман надій і сподівань, переконань і прагнень... Туман, який закриває від тебе сутність. Незаперечну сутність всього, в якій не діють твої правила. Ти можеш лише заховатись і тільки на довгу мить, в тумані свого існування.

Туман... Густий туман ти в ньому хочеш чогось і живемо заради того, щоб чогось хотіти. Позбав себе всього особистого і матимеш страх і станеш жити в світі невідворотності і неминучості. Сам на одинці в "тому" не ілюзорному, справжньому - де немає ні добра, ні зла, є тільки світ без туману.

Може це спасіння, а може просто твоє щастя. А поки що тобі потрібен туман, твій, який ховає, дасть надію, можливість, дозвіл жити і радіти тому, що все так є. Не бійся його, бо це ти сам...

Це згадували льотчики-камікадзе перед тим

...Визнав для себе присутність, в собі, свого страху... Вирішив заперечити? Означає лише одне-здався, став залежним, бо хочеш позбутися відомого. Не треба тоді тобі себе для всього, неможливо і щоб не мати біль. Ти сам керуєш і вирішуєш... Сам , усім і завжди... Навіть собою... Визнати інше - назавжди стати рабом. Звільнитися зможеш без боротьби пройти себе. Якщо будеш боротися - ти неміч, бо дозволив собі самого себе підкорити. Твоя боротьба не заради перемоги. Перемоги - вияв безсилля, бо хотів признання від когось. Недосяжний для всього і всіх - Ти - твій диктатор. Біль і туга, і щастя, ненависть і любов, смерть і народження, тортури і ніжність - лише одне і теж для тебе...

Тому не Ти для волі, а вона для тебе. Завжди будеш і всюди... Нема тебе і є Ти...

 

 

 

Інакше

 

Відкрив очі і подивився... побачив - не народився! Мене нема! Чому?! Я мав народитися. Чекав... так повинно було бути. Все так. Навіщо я відкрив очі? Краще цього не робити мені. Тоді б я не був не народжений. А тепер? Я мав народитися. Я знав. Тому і відкрив очі. Я мав бути. А тепер мене нема. Чому? Замість народження отримав відсутність. Невже я сам себе обманював і тільки хотів так. Хотів бути, а не бачити, що мене нема. Бачити, хотіти і не народитися. Навіщо я відкрив очі? Якби ні - знав себе народженим і жив. Звичайно жив би. Тепер все інакше - я не народився. Нічого не вдієш, не можна, бо не бачу себе... закрити очі і жити далі? А може закрити очі і мати змогу ще спробувати народитися насправді?