Перемога іменем Василя Стуса

Ініціатива колишніх та дійсних студентів Донецького національного університету щодо надання йому імені Василя Стуса стала голосним прецедентом в громадському житті України. Починаючи з старту кампанії за надання університету імені Василя Стуса, місцева влада в обличчі керівника обласної державної адміністрації Володимира Логвиненка та голови обласної ради Анатолія Близнюка розпочала наступ на цей прояв громадської свідомості. Союзниками в цій справі виступили депутати Верховної Ради, які «випадково» виступили з альтернативною пропозицією щодо надання Донецькому університету імені Володимира Дегтярьова, колишнього секретаря Донецького обкому комуністичної партії. Будучи переконаними в своїх силах, вони не врахували одного важливого моменту – власної неспроможності контролювати громадську думку всієї України. Результатом цього прорахунку стала масова підтримка ініціативи колишніх та дійсних студентів ДонНУ не тільки академічними колами України, а й представниками громадськості. Підписна кампанія в Інтернеті була підтримана редакцією газети «День» і досі триває. Кількість прихильників ініціативи росте і здобуває нових союзників. Спробуємо підбити підсумки останніх подій.

Трохи історії

Як виявилося, спроба української громадськості Донецька ініціювати надання Донецькому національному університету має набагато глибші корені, ніж прийнято вважати. Так, в «Урядовому кур’єрі» від 8 грудня 2000 року, було розміщено матеріал заслуженого журналіста України Миколи Лісовенка під назвою «Під сірим прапором». В цій статті міститься інформація, про те що існувало звернення представників української інтелігенції до керівництва Донецького національного університету. Згідно твердження автора статті, керівництво університету не підтримало цього звернення. На жаль, ми не можемо підтвердити чи спростувати цієї інформації, однак, те що вона виглядає правдоподібною – факт. Якщо це так, то питання ставлення до ініціативи щодо надання ДонНУ імені Василя Стуса має «історичне» підґрунтя і свідчить про сталу позицію опонентів.

Світова змова    

Найбільш показовим фактом сумніву у власній правоті з боку керівництва Донецького національного університету став приїзд секретаря Комітету науки та освіти ВРУ Катерини Самойлик, члена Комуністичної партії України. Під приїзд шанованої гості керівництвом університету були проведені збори частини трудового колективу та студентства. Для ознайомлення зі справою та позицією ініціативи колишніх та дійсних студентів ДонНУ щодо надання йому імені Василя Стуса, Катерина Семенівна Самойлик витратила трохи більше 1 години часу, зустрівшись з одним дійсним студентом та одним випускником ДонНУ. Несподіваним асистентом цієї зустрічі виявилась Олена Бондаренко, депутат ВРУ від «Партії регіонів». Остання була ініціатором альтернативного кандидата на найменування ДонНУ, Володимира Дегтярьова. Гості з найвищого представницького органу країни приїхали висловити власну підтримку позиції керівництва університету та озвучити політичні заяви. Їхній зміст можна звести до одного знаменника – ініціатива колишніх та дійсних студентів є викликом всьому Східному регіону України та є політично заангажованою акцією. Не знаходячи ґрунту під ногами, представник Комітету науки та освіти Верховної Ради України, хаотично представляла перед ЗМІ «грізних» замовників акції. Діапазон «ворогів народу» був максимально широким від «Меморіалу імені Стуса» з Львівської області до загадкових представників Секретаріату Президента і навіть назвала події навколо ініціативи підготовкою до президентських виборів. Що найцікавіше, всі ці заяви депутат зробила після того, як особисто тримала в руках підписи дійсних студентів Донецького національного університету, які висловилися на підтримку надання ДонНУ імені Василя Стуса. Вершиною конспірологічного підходу стала стаття Руслана Мармазова в газеті «Донецкие новости»: «…Над нашим університетом, нашою «мамою годівницею» (якщо хтось забув латину alma mater саме так і перекладається) хотіли, та й сьогодні хочуть познущатися. Є люди, їх небагато, але вони небезпечні у своєму сліпому безумстві, які хочуть перетворити ДонНУ в полігон для страшного експерименту. Якщо вдасться зламати дух універу, вдасться нав’язати чужі нам принципи, вдасться залякати, - значить, і весь Донбас буде стояти на колінах і приймати правила гри, які пишуться для нас навіть не в Києві або Львові, а значно західніше». Отже, ініціатива студентів надати університету ім’я Василя Стуса, Героя України і поета визнаного всім світом - це прояв світової змови?

Антистусівська соціологія

Спроби місцевих соціологів навести лад і продемонструвати рівень компетенції в питаннях щодо ставлення до ініціативи студентів мешканців Донбасу, виявилися черговим пострілом у повітря. Кампанією «ДІАЦ» (Донецький інформаційно-аналітичний центр) 27 лютого було представлено результати опитування мешканців Донецька у лютому 2009 року. Так, в блоці запитань присвячених ДонНУ ми бачимо наступне питання «Какой вариант наиболее актуален для респондентов» та відповідні категорії відповідей «Не переименовывать ДонНУ», «Переименовать ДонНУ в университет имени Василия Стуса», а також «Затруднились ответить». В самих категоріях відповідей закладений необхідний результат, оскільки є суттєва різниця між присвоєнням імені та «перейменуванням». Крім того, правильним, з точки зору соціології є варіант відповіді «Надання Донецькому національному університету імені Василя Стуса», а не загадкового університету імені Василя Стуса. Наявність саме таких варіантів вкотре показує логіку авторів штучного протистояння, адже в ДонНУ свідомо поширювалася інформація про те, що з наданням університету імені Василя Стуса зникне слово «національний». На жаль, як бачимо метою опитування стала чергове поширення дезінформації та виправдання позиції обласної влади, яка отримала можливість списати на думку мешканців Донецька власне неприйняття імені Василя Стуса.

«Відрижка» радянщини та «балухаті мистецтвознавці»

Для порятунку далеко «не рядових» противників ідеї надання ДонНУ імені Василя Стуса були покликані і адміністративні та наукові кадри університету. В публікації «Дзеркала тижня» ми можемо побачити уривок інтерв’ю з професором кафедри української літератури ДонНУ Степаном Мишаничем. Науковець висловлює думку про те, що не слід міняти більшовицьких вождів на «наших» і взагалі називає надання імені – «відрижкою більшовицької системи». Все було би так, якби ініціатива щодо надання ДонНУ виходила з бюрократичних кабінетів, а не від колишніх та дійсних студентів. До колективних проявів патріотизму і сам Василь Стус ставився з підозрою. Колись, аналізуючи рядки Павла Тичини про колективний патріотизм в «Феномені доби», поет написав: «Для мене ці рядки можуть правити за формулу «патріотизму з дозволу», формулу раба, а не патріота, типовий вияв комплексу національної неповноцінності». На жаль, саме такий «колективний патріотизм» був продемонстрований керівництвом ДонНУ та профспілкою студентів, які організувавши мітинг «За Національний», вирішили обрати символом акції кольори національного прапору, роздавши сині та жовті стрічки учасникам. Імітувавши таку любов до національного символу – прапору України, під його прикриттям відбулася кампанія проти Поета, який поклав життя за право носити ці стрічки і жити в незалежній Україні. Оце і є та сама відрижка радянщини, коли однією рукою роздавалися жовто-блакитні стрічки, а другою лунали дозволені промови про антисемітизм та русофобію Василя Стуса під час студентської конференції. В своєму абсолютному виразі це спроба зафарбувати відсутність національного виховання та власну радянськість в кольори українського прапору.

Новий український материк

Сьогодні ми стали свідками того, що українська громадська дія в Донецьку не тільки нарощує м’язи, а й виступає з ініціативами, здатними привернути увагу всієї загальноукраїнської громадськості. Саме таким чином підтверджується і росте ідея соборності – яка в конкретних справах і вчинках, поза промовами політиків та їх позерством. Те, що ідея надання Донецькому національному університету імені Василя Стуса втілиться в життя говорить той факт, що робота з вшанування пам’яті Василя Стуса продовжується. Колишні та дійсні студенти Донецького національного університету виступили з ініціативою збору коштів на видання другого тому з повного зібрання творів Василя Стуса, який вже готовий до друку у видавництві «Факт». І вони переконані в тому, що попереду не тільки гідне ім’я університету, а й конкретні зміни в свідомості всіх мешканців Донбасу.

Рахунок на який саме ви можете перерахувати кошти.

Отримувач: Спілка громадських організацій «Фундація локальних ініціатив Донеччини»

№ рахунку: 26006170693614

Код ЄРДПО 34267098

МФО 334011

ДОФ АКБ «Укрсоцбанк»

Призначення платежу: «Безповоротна фінансова допомога на видання повної антології творів Василя Стуса. БЕЗ ПДВ»