Вибір Сергія Грабара

Сергій Грабар. Вибір: новели. – Тернопіль: Джура, 2009. – 112с.

Добре, що сучасна українська література нарешті пропонує читачеві вибір. Він може іронізувати над собою разом з автором або ностальгійно мандрувати центрально-східною Європою, може споглядати сцени блювання у студентському гуртожитку, а може, опинившись в екзотичному Таїланді, прагнути сексу з незнайомцями, може розгадувати інтелектуально-філологічні ребуси, а може вирушити разом з автором у мандри власною свідомістю.

Нова книга київського письменника Сергія Грабара “Вибір” для тих, хто прагне самозаглиблення, хто від літератури чекає не скандального вибуху чи екзальтованого кітчу, а спокійного смакування словом, образом, миттєвістю. “Справжнє життя – спокій. У цьому велика насолода: жити так, без зайвого клопоту, колисково, замріяно.” (“Жертва”)

Маючи цікавий життєвий досвід, автор вміє відшукувати серед вже, здається, відомих фактів незвичні штрихи, які здатні дивувати та спонукати до роздумів над вічними темами любові, зради, пошуків віри, батьківщини тощо.

Мабуть через багаторічне спілкування автора з монахами Києво-Печерської лаври, значна частина “Вибору” позначена біблійною християнською тематикою. В психологічних мініатюрах письменникові вдається вдало показати не так сам дух епохи, як внутрішнє життя людини тієї чи іншої доби, не тільки оживити хрестоматійних персонажів (Ісус, Левій Матвій, Юда, Понтій Пилат та ін.), а й глянути на них незаяложеним свіжим поглядом.

Притчі письменника романтичні (“На острові”, “Почуття”, “Жриця”, “Відчай”), за ними проглядається душа глибокої тонкої, можливо, навіть сентиментальної людини, якій найбільше хочеться, щоби кохана просто так підійшла і провела рукою по плечу, бо вона богиня, світло, осяяння, тонке пружне повітря.

Попри деякі “сумніви”, твори Грабара є надзвичайно світлими. У них зчаста сходяться Віра, Надія та Любов. “Все-таки є на землі Віра – чиста, прозора, надійна, є Надія – яскрава, магічна, обіцяючи, і є Любов – інколи безглузда, але така тепла і така жадана.” (“Сумніви”) А в нас, на щастя, є ще й Література – розумна, оптимістична та добра, як в Сергія Грабара.

 Станіслав Ратушний