«Цейво» – це круто!

Кам’янець–подільський гурт «Пропала грамота» нарешті переборов багаторічну лінь і випустив свій першенький альбом(чик) «Цейво». Назву можна тлумачити по-різному. За подільською говіркою слово «це» кажуть як «цейво». Однак не від говірки пішла назва, а від пісні «Цейво–тейво», себто «це – те». «З іншого боку, – каже вокаліст гурту Павло Нечитайло, – в усіх ще на пам’яті потішний відеоролик про «степлєра», популярність якого, мабуть, ще довго ніхто не перестрибне... Той, де диктор начитує новини, а йому заклинює телепідказка й він згадує про якогось «йо...аного цейво...»   

Запрезентували «первачка» на батьківщині у Музеї археології у рамках фестивалю «Терра Героїка». «Банду» дуже люблять і шанують у Кам’янці-Подільському, тому протягом трьох днів фестивалю «грамотії» поряд із «Здоб ші Здуб», «Бурдоном» і «Музика Редіком» «лабали» свій «подільський фундаментал», який ґрунтується на подільському архаїчному фольклорі та елементах традиційних напрямів західної музичної культури (хіп-хопу, бі-бол, ф’южн, фанк). До речі, записавши альбом, Павло взявся за сценічне переінакшення – із спокійного і стриманого до напівготично-напівіронічного. Тепер він виходить на сцену у сорочці монаха і з щасливою чорною шапкою і якоюсь містичною усмішкою. І як йому тільки вдається за декілька хвилин перед сценою перевтілюватися в «цейво», для шанувальників гурту залишиться загадкою.

Зібрали десять найкращих пісень за весь період творчості. Є такі, яким уже десять років, а є зовсім свіженькі. Думу «Шлях до Небесної України» Павло заспівав разом із патріархом ґотики Андрієм Середою, а пісню «Два чумаки» — з чарівною вокалісткою «ДахиБрахи». Окрім того, «Цейво» включає в себе авторські композиції, інтерпретації народних пісень та кавер-версію пісні «Змія» легендарного київського гурту «Вій». 

Ольга Жук, «Україна молода» 

Ось воно – справжнє, вдумливе, точне. Знаєте, про такі платівки розповідати одночасно і кортить, і не хочеться – настільки вони якимись своїми вигинами припадають до душі, що майже зайвими стають слова. Але і мовчати про такі речі бажано виключно очі-в-очі, аби неодмінно поділитися власним відчуттям, теплом, прийняттям. Просто тому, що внутрішню сутність цієї музики ти сприймаєш як правдиву і рідну. І не можеш сприймати інакше, бо в ній така міць, сила коріння – ні з чим їх не переплутаєш. Це фундамент, без якого взагалі жодна сучасна музика – цікава музика – неможлива. Але, водночас, фольку тут рівно та міра, яка дозволяє яскраво, опукло проявитися і решті складових. Їх тут вистачає, про це навіть інструменти свідчать: крім звичайних гітар, басу та установки на альбомі живуть рабаба, устна гармоніка, мріданг і дещо неназване. Електричне звучання чергується з легким (акустичним), елементи ф’южн, фанку, афробіту, хіп-хопу, плюс участь Ніни Гаранецької та Андрія Середи – прикрас вистачає, і жодна не є зайвою. Але сам Павло Нечитайло має такий голос, що... Мені просто подобається і музика Пропалої Грамоти, і тексти – та я впевнений, що цей голос міг би заворожити і без інструментів, і без слів. Просто є у всьому цьому щось – справжнє, вдумливе, точне...

Антон Йожик Лейба,

http://umka.com.ua

Сергій ПАНТЮК, постійний член журі Всеукраїнського молодіжного фестивалю авторської пісні та співаної поезії «Срібна підкова», з перемоги в якому і розпочалася кар’єра фронтмена «Пропалої грамоти» Павла Нечитайла J:

«Не знаю, як хто, але я вважаю вихід першого тиражного альбому гурту «Пропала грамота» під подільсько-жаргонною назвою «Цейво» знаменною подією в українському музичному просторі. І це не тому, що мені, грішному, на обкладинці альбому висловлена вдячність – чесно кажучи, той надпис я помітив випадково. А тому, що вже чимало літ вважаю лідера згаданого гурту Павла Нечитайла мистцем яскравим, непересічним і неординарним. Хоча й визначення «геніальний» тут не буде таким аж перебільшенням. Талант автора і виконавця власних пісень (простіше – барда) у Павла справді неймовірний. І саме тут маємо випадок, коли переведення суто авторських пісень у «груповий» формат не шкодить, а лише увиразнює їх виконання. Навіть, відома «віївсько-добровечорівська» «Змія» (хай Діма звиняє) у виконанні «Пропалої грамоти» звучить набагато яскравіше, ніж в оригінальному виконанні.

А взагалі, вся музика Паші Нечитайла (вже не кажу про тексти) настільки енергетична і багатопланова, що цейво диск треба слухати, слухати і переслухати! А хлопцям бажаю не зупинятися на досягнутому і рватися вперед і далі вгору!»

Від редакції: сайт «Інша література» приєднується до привітань і щиро зичить «пропалограмотівцям» нових творчих злетів і... цейво... нових альбомів!