Олена МИХАЙЛЕНКО. Інкрустацiя ластовинням

Про автора. Лауреат турніру поетів в Будинку письменника (2009), дипломант видавництва «Гранослов» (2008), видавництва «Смолоскип» (2004), лауреат літературного конкурсу «Рукомесло» (2003), лауреат літературного конкурсу Західноукраїнської мистецької спілки  «Поетичні Майстерні» (2001). Публикації в різних журналах, альманахах, газетах, збірках («Четвер», «Восхождение», «Темная лошадка», «Точка зрения», «Музыка в переплёте», «Пролог», «Дети Ра», «Игра в города», в книзі Артема Захарченко «Чумацька траса», в збірці «Революційна поезія, №2» і т.ін.). На деякі мої вірші є пісні в таких різних виконавців, як Леся Рой, група «7 раса», Дмитро Гайдов, Женя Мєлєшко, Дєрєвєнцев Олександр.

 

 

 

* * *

навіщо мені всі небесні тіла

коли в мене тіло

твоє

в голові

в моїй голові є

твоя голова

твоя голова і думки головні

про сутність,

сукупність,

свідомість й

самотність

 

 

 

* * *

тихо співає

тихо

баба спиває

лихо

котить яйцем

по тім'ї

друзі мої зникають

йдуть

(бо надворі  вечір)

спати в щасливі

сім’ї

 

 

 

* * *

призначення очей -

вiдволiкати нiч

призначення ночей -

лишати віч-на-віч

бджоли - робити мед

секунд - iти вперед

токати

ре мiнор -

торкати

мiокард

 

 

 

* * *

iнкрустацiя

ластовинням

розпочнеться

на перше квiтня

бережи саморобне

серце

помаранчеве i

грайливе

що натружується,

бо тягне

за собою

на ланцюговi

щось холодне

слизьке

й окате

наче рибу

блiду

i чисту

 

 

 

 

* * *

             «висловити почуття  –

              немов розпеленати

              маленьку дитину

             на холодному повiтрi...»

              Р.Ф.

 

не граю в  футбол,

баскетбол,

волейбол,

на басу

хой! зимо,

дивись,

я до тебе

дівчатко

маленьке

везу

аби ти його закрутила,

убила,

звела,

заховала у  сніг,

заморозила,

заколисала

щоб чорнії коси її

сивими стали

карі очі її

перестали

бути тільки її очами

бо вона того варта

вона того варта

є що втрачати

 

 

 

 

* * *

важчали речі

у літніх людей

дерево

знесло

духмяне

яйце

місяця

місяць схилився у став

і розглядав

своє мертве лице

день перестав шуміти

день

іти

перестав

 

 

 

 

* * *

золоте, червоне, чорне, срібне

почалося літо непотрібне

всі розмови -

наче монологи

всі дороги -

наче манускрипти

чорну кров свою сховаю глибше

срібну кров свою віддам до краплі

й золоту свою віддам до крaплі

кров червона  поміняє ритми

кров червона  справжня закипить

 

 

 

 

* * *

жінки на високих  підборах

похитуються, мов  жирафи

такі нестійкі та ніжні

купую чутливу  плівку

і довго сиджу  в інеті

а що ще робіти з  грішми

на що витрачати  час?

найкращий вид  самогубства

напевно стрибати

з даху

ще можна включити газ

тоді, коли одяг знятий

між нами лише лишай

самотності

язви страху

і джаз

 

 

 

 

* * *

впала

на ліжко

знесилена

спала

нервово

розкинувши

руки

волосся

скуйовджене

снилося

наче

гойдалася

гойдалка в  небо зривалася

в небо ногами впиралася

стукала в небо ногами

так, що дощі почались

 

 

 

 

* * *

я - київ, я стомилася  від себе

я пліснявію  гола просто неба

бо дощ іде  по вулицях моїх

плачі співає сірі та сумні

ми ні на що не здатні, окрім сліз

вода іде з  майдану на узвіз

вода бліда  в артеріях моїх

бліда вода попри  критичні дні

 

 

 

 

* * *

А містом йдуть  чутки

В повітрі вже  вирує

Всі хочуть подивитись

На той вогонь чудний

Що світло

Й біль дарує

І залишає попіл

Я -

Пломінь той  дурний

Що біль дарує

Й світло

А містом йдуть  чутки

Що я вогнем вагітна

 

 

 

 

* * *

що це за видиво суне

хто онде лізе рогатий

схоже, тролейбус  при-

«п'ятий»

злим павутинням до неба

саме його нам  і треба

гуркіт і курява, крики

стогне, двигтить під ногами

наче прокинувсь еребус

гомін і лемент великий

мила, не бійсь, то тролейбус

виїхав нагло  з-за рогу

сірий, мов день, недолугий

небо взялося  за роги

й наче б то оре  дорогу

імпровізованим  плугом

 

 

 

 

* * *

в тебе очі святої терези

щось в тобі від святої терези

може те, що ти теж

давно мертва

 

 

 

 

* * *

теплі тіла дерев

плетиво протиріч

я - біла риба - день

ти - мертва риба - ніч

ти - не живий, ти - мрець

фарба і формалін

навіть коли ми вдвох

кожен із нас  один

груба бездумна плоть

дикий гарячий  рух

кожен твій рух  углиб

з нас витрясає дух

душу із мене геть

крихти життя  і ті

ти убиваєш  нас

ми вже легкі  й пусті

геть від самих  себе

далі і далі

ми

 

 

 

 

* * *  

я не аліса

не лоліта

не целюлозна

не елітна

не целюлітна

не шукаю

поліграфічні

кращі фірми

порнографічні

кращі фільми

я піна

я не афродіта

я зникну

через

сім

секунд

піду в пісок

піду у ґрунт

я не феміна

я

фініта