Автор про себе. Автор багатьох божевільних сюжетів протягує вам свої перемазані чорнилами руки з темних нетрів глибокої провінції, а саме з міста Сніжне, що на Донеччині. Він прийшов у літературу не для того, щоб сьорбати з читачами чайок і розповідати про своє богохульне життя. Цей шизоїд хоче підірвати своїми творами всі зони вашого під, над, через та біля свідомого. Довести, що насправді всі ми тільки те і знаємо, що ні дідька лисого не розуміємо в цьому світі, бо від природи не дано. Такий вже головний закон нової мистецької течії 21-ого століття – філософії Вселенського Нерозуміння. Чули про таку? Та це ж нова ікона сучасного мистецтва! Не якийсь там вошивий постмодернізм, футуризм або черговий -ізм. Коротше, читайте ПисецьВомбата, шукайте його твори в Неті й про все дізнаєтесь.

Як ми повідомляли раніше, нещодавно в Сербії побувала група українських митців, яка там протягом досить вдало репрезентувала сучасну літературу та аванґардовий театр. До делегації входили Андрій Кокотюха, Світлана Поваляєва, Сергій Пантюк, Назар Федорак і театр «Homo ludens» з Харкова у складі Лали Багірової та Марини Давидової. Керувала процесом незамінна у таких випадках виконавча директриса мистецького об’єднання “Остання барикада» Оксана Омельченко, а відбулася мандрівка з легкої руки Фонду «Open Ukraine» (почесний голова Арсеній Яценюк).

Сьогодні уваги шановних читачів пропонуємо розповідь про сербську мандрівку ще одного активного учасника проекту – письменника, сценариста та журналіста Андрія Анатолійовича Кокотюхи.

Про автора. Письменник молодшого покоління. Народився 1974 року в Тернополі. Закінчив історико-філологічний факультет Ніжинського педагогічного університету ім. М.Гоголя (1997) та аспірантуру на кафедрі філософії Київського національного аграрного університету (2000). Засновник і учасник літературної групи «Друзі Еліота» (1993-1996). Член Асоціації українських письменників (1998). Кандидат філософських наук (2001). 

Автор поетичних книг «Проповідь до магми» (1998), «На смерть Кліо» (1999), «Спостереження» (1999), «Жовта імла» (2001), «Покинуті міста» (2004); повісті «Невідомий за вікном» (2001), романів «Місто уповільненої дії» (2003), «Пацики» (2005), «Патетичний блуд» (2005), автобіографічної книги «Гопи і філософія» (2006, 2007);  численних художніх, літературно-критичних, філософських, політологічних публікацій, низки літературознавчих та культурологічних есе.

Товариш У. Етюди оптимізму. – Суми: Видавництво Романенка «Маузер», 2008. – 108 с.

Товариш У – незвичайне явище у кіберпросторі. Він з'явився декілька років тому, поєднуючи неабиякі таланти редактора розсилки, графіка, художника, політичного радикального мислителя. Товариш У – один з тих, хто бере активну участь у виробленні нового бачення. Політично він зайняв незвичайну – але єдино можливу в наші дні позицію. Він критикує сформовані пострадянські режими зліва, разом з тим віддаючи належне і правому радикалізму. Він незадоволений існуючим станом, але не бачить і альтернативи в західній ліберальній парадигмі.

Його чудові портрети лідерів 20-го століття відточені як епіграма. А графіка, вміщена в цьому збірнику, показує нам художника-мислителя, чимось подібного Еффелю.

Ісраель Шамір