Події

29 вересня у черкаському ресторані «Тарантела», на запросини голови обласної організації «Фонду культури» Анатолія Волошина відбувся півфінальний тур літературного слему «ЛітСовок», організований Краснознамьонним літколгоспом ім. В.Симоненка (насправді однойменним літоб’єднанням).

Знову серпень – і знову біда у письменницькій спільноті – помер один з найяскравіших письменників сучасності Олесь Ульяненко. Про це щойно повідомив один з небагатьох його близьких друзів поет Дмитро Мамчур.

Ще немає медичних висновків про те, що стало причиною смерті, але ми всі, хто знав Олеся, хвилювалися про його серце. Хоча після скандалів довкола його книг «Знак Саваофа» та «Жінка його мрії» Олесь не раз говорив (зокрема, і публічно), що отримує телефонні дзвінки з погрозами.

Не знаю, чи доречно зараз говорити про те, багато чи мало зробив Олесь Ульяненко як письменник. Мабуть, багато, адже 48 років – не такий вже поважний вік. Правда в одному – він таки став класиком української літератури ще за життя.

Чесно кажучи, я досі не вірю в те що сталося. Ми мало спілкувалися, мало тусувалися, але коли зустрічалися, говорили переважно про нашу літературу. Вибачай, старий, коли щось не так.

Земля тобі пухом і пам’ять вічная!

Сергій Пантюк. Неслухняники: поезія. – К.: Грані-Т, 2010. – 56 с., іл. (Серія Сучасна дитяча поезія).

«У Вашої дитини цілісінький день гості! Зранку приходять радунці, веселуни, смішкуни й реготуни, усміхайки й веселятка; по обіді з’являються неслухняники й пустуни; а увечері стають на порозі колисанці, дрімотулі, пацькуни, спаткунці та соненятка… Іноді ще навідується пан Перевертас – і тоді все стає з ніг на голову й починається такий гармидер, який годі вгамувати!

У літературному клубі «Бібліограф», заснованому восени минулого року відомим письменником Сергієм Грабарем, уже склалася низка добрих традицій. Зокрема, засідання клубу, – покликаного, за задумом, стати своєрідною «точкою перетину» для людей культури й бізнесу, – проходять щоразу в іншому столичному ресторані; там неодмінно звучить хороша музика, а письменники презентують свої нові книжки і читають нові твори.

Стартував Всеукраїнський конкурс політичних гострословів

«Сатиричні стусани» 

«Поробив», напевно, хтось нашій з вами владі.

Привести треба ворожку під Верховну Раду».

Воду, склянку, зілля б нам…І ще яйця взяти!!!

Повикачувала б баба бідних депутатів!

Їм, отим у Кабміні, Верховній Раді та інших бісівських притулках, не до сміху – вони …працюють. Як – самі бачите…ось уже 19 років. Працюють з неймовірно серйозними фізіономіями, … які у народі вже давно стали об’єктами висміювання. Здавна відомо, коли ворога неможливо перемогти силою, його перемагають сміхом. «Український народ – він таки трішки лінивий, але страшенно талановитий, – каже письменник Сергій Пантюк. –  Інколи йому просто треба нагадувати, що він страшенно талановитий і лінивий. І коли народові про це кажеш, йому стає образливо і він тоді активізується, починає діяти. Так само у цій ситуації, напевно, кращого пересмішника, ніж український народ важко знайти. В нас настільки гумор широкий, глибокий і настільки його багато, що це просто кайф!»

У Сумах відзначили 6-ту річницю «Студентської революції на траві 2004 р.»

і вирішили наступати далі

«У нашого народу взагалі історія трішки дивна, – каже письменник, один з організаторів «Сумського наступу» Сергій Пантюк. – Коли у нас поразки, ми всі це показуємо і плачемо, які ми бідні і як нас побили. А коли у нас перемоги, ми мовчимо і стараємося приховати, ніби цього й не було. На щастя, вони є. І перемога сумських студентів в 2004 році – одна з найбільш яскравих, коли дійсно не було технологічних ніяких штучок, коли був реальний спротив. Коли людям наступили на мозоль, а люди вийшли і сказали: «Ні! Ми не дозволимо більше так з собою поводитися. Наша гідність – це є наша гідність».

Студенти нерідко виступали рушійною силою в нашій історії. І якщо за точку відліку взяти бій під Крутами, то ця, з огляду на співвідносність сил, поразка таки стала першою справжньою перемогою – бо запалила тисячі й тисячі молодих сердець у наступних поколіннях борців. Тому наступні перемоги нашого студентсва вже були майже безкровними, але неймовірно значущими не лише для розбудови державності, а й для розвитку громадянського суспільства.

Щоправда поки що вустами милого темношкірого хлопчини з Нігерії на ймення Осікойя Айо.

А було це так. У регіоні тривав традиційний обласний конкурс читців, присвячений пам'яті Тараса Шевченка. Тоді керівництво Донецького національного технічного університету подумало (?) і вирішило відрядити туди свого студента з факультету комп'ютерних наук і технологій Осікойя Айо, щоби парубок із далекої спекотної Нігерії  розповів своїм донецьким друзям про інтимну лірику Т. Г.Шевченка.

Письменники та видавці Віталій та Дмитро Капранови влаштували майстер-клас по приготуванню баноша та мамалиги. В цьому їм допомагав письменник Сергій Пантюк.

На майстер-клас він прийшов прямо з демонстрації, де вимагали звільнити Дмитра Табачника з посади Міністра освіти.

«Як усі нормальні люди, він прийшов після барикад трохи від'їстися», – шуткує Віталій. Але Сергій Пантюк нічого не їв.

Як можна було переробити твір англійського класика? «Федькович переніс події Шекспірівської комедії в свої улюблені гуцульські гори», - так колись із захопленням пояснював письменник Іван Франко. Цей вислів влучно передає атмосферу вистави. 

13-14 березня чернівецький глядач з усмішкою спостерігав за приборканням норовливої. Вперше на сцені Чернівецького академічного музично-драматичного театру імені Ольги Кобилянської показали виставу «Як козам роги виправляють, або Приборкання норовливої». Це поєднання творів Юрія Федьковича та Ульяма Шекспіра, які подані у сучасній обробці.