Редакторська колонка

Редакційна рада сайту щиро вітає усіх жінок, а першочергово – наших авторок і читачок, з Міжнародним жіночим днем – 8 березня.

Ми впевнені, що насправді кожен день є жіночим – бо надзвичайно любимо, кохаємо і шануємо наших матерів, дружин, доньок, подруг, колежанок тощо. Тому кожне наше побажання – щире. А тому – всього-всього найкращого, найтеплішого і найтрепетнішого вам, наші чудові, наші незрівнянні Жінки!

Шановні автори сайту, колеги, друзі, знайомі і незнайомі – усі для кого Слово є визначальним у житті!

Редакційна рада сайту щиро вітає вас із Міжнародним Днем Письменника. Бажаємо, аби душі ваші невтомно працювали, народжуючи нові й нові образи, аби Велика Любов зігрівала кожну літеру, написану вами, аби все, що випливло з-під вашого пера, було якісним і непересічним, і щоб видавці та літературні агенти з самого ранку займали чергу під вашими дверима J.

Щастя, успіху, великих накладів і високих гонорарів!!!

- Сергій Пантюк – поет, прозаїк, організатор літературно-мистецьких фестивалів… Як би ти ще доповнив цей перелік? Що вважаєш для себе головним?

- Коли я був юним початківцем, думав: ось стану відомим, усі друкуватимуть мої безсмертні твори, а я лише насолоджуватимусь творчістю і спочиватиму на лаврах. А коли подорослішав, зрозумів – а нікому в цьому житті поети не потрібні! Навіть катрена такого написав: «Тісно в землі черв’якам і мерцям, Тісно у небі пташкам і ракетам. Де ж притулитися бідним поетам, Що не потрібні ні тут, ані там?» Але за характером я, слава Богу, не «хниква», як чимало українців, а досить діяльний і креативний хлопець. Тому й заснував свій фестиваль – тоді, рівно 14 років тому, в Чернівцях.

Сергій ПАНТЮК запрошує друзів, побратимів, колег і шанувальників справжнього мистецтва на

14-й Всеукраїнський фестиваль поезії та авторської пісні «Сліва-фест»

(до 2008 року – «Під знаком Водолія»)

11-12 лютого 2010 р., початок о 17. 00

Київ, вул. Банкова, 2, приміщення Спілки письменників України

«А от, чи отримає Степан Бандера у свою вічність звання Героя України вже зараз – не знаю, можливо й так. Чи потрібно це йому – інше питання. Адже звідти він добре бачить, якій шушері цих зірок на груди понавішували наші щедрі і вдячні президенти. Але такі ми вже є. Чи все ж – не такі?!» - написав я понад рік тому у дописі на своєму блозі, який назвав «Бути бандерівцем» (див. тут). Тоді це запитання було вчасним – наближалося 100-ліття від дня народження Великого Провідника.

22 січня - День Соборності України.

Щиро вітаємо наших авторів та читачів!

«22 січня 1919 р. у Києві на Софійській площі відбулися урочисті збори, на яких було проголошено Акт Злуки (об’єднання) українських земель, засвідчений Універсалом про об’єднання УНР і ЗУНР в єдину Велику Україну. Документ підтверджував об’єднання двох тодішніх держав, що постали на уламках Російської і Австро-Угорської імперій в єдину соборну Українську державу, яка відтоді ставала гарантом загальнонаціональних інтересів українців. Століттями розірваний український народ визволився з неволі і возз’єднався на своїй землі в єдиній Українській державі».

 Любі наші автори та читачі!

Редакція сайту «Інша література» щиро вітає вас із Новим Роком та Різдвом! Бажаємо усім вам здоров’я, удачі, натхнення, нових творчих звершень та багато цікавої якісної літератури!

                     Дітки: - Бородатий дідуган

Не приніс нам ні фіга!

        Тато:    - Бо добряче він бухнув

І на лавиці заснув!

А допоки він дрімав,

Подарунки хтось украв!

                  Мораль:  Щоб і ти так не влетів,

Українцю, пам’ятай:

Дід Мороз у москалів,

Шановні кандидати у Президенти України! 

Байдуже ставлення можновладців до мистецтва, зокрема, й українського культурного життя загалом призвело до абсолютної мимобіжності культури та політики. Усі більш-менш знакові мистецькі здвиги відбувалися не завдяки, а всупереч державі. Тож не дивно, що громадськість вже давно оголосила Україну «зоною культурного лиха», проте досі не втратила надії достукатись до дверей і сердець державних мужів, відповідальних за цю царину, і примусити їх змінити ситуацію.

Тож, кому, як не вам, шановні кандидати у Президенти України, вже зараз почати доводити свою позитивну відмінність від попередників, прогресивність та європейськість? Для того ви маєте всі можливості, і майже в кожного у виборчій програмі є хоч кілька відповідних речень-обіцянок. А щоб активізувати ще й ваше бажання від слів перейти до справ, ми, представники різних мистецьких спільнот України

оголошуємо кастинг на найкращого Президента – опікуна української культури.

 ...бо 23 лютого буде пізно!!!